Можливо, ти з тих гравців, яким більше до вподоби складні ігри. У такому разі можу порадити Kenshi. Багато фанатів описують цю RPG з відкритим світом як симулятор або пісочницю — і вони абсолютно праві.
На відміну від більшості ігор свого жанру, вона не пропонує тобі головний сюжетний квест, де ти — “обраний”. Натомість ти — ніхто. І вже від цього моменту можеш вільно обирати, яким шляхом рухатися та якого персонажа створити.
Project Zomboid — це гра про виживання, у якій ти — єдиний, хто залишився живим у окрузі Нокс (Knox Country), оточений сотнями зомбі. Це величезний відкритий світ, показаний в ізометричній перспективі, з надзвичайно глибокою системою виживання.
Хоча в грі є навчання, яке пояснює базові рухи та керування, у Project Zomboid настільки багато нюансів і деталей у її sandbox-системах, що якщо одразу стрибнути в режими Apocalypse або Survivor, можна буквально “рвати на собі волосся” від складності.
Це ще одна гра, що нагадує симулятор: світ живе своїм життям — тіла розкладаються, зомбі мігрують, а з часом відключаються електрика й водопостачання.
Звісно, гра від FromSoftware просто не могла не опинитися в цьому списку. Ігри студії відомі тим, що очікують від гравця, що він сам розбереться в усьому на ходу: вони показують, чого чекати від світу, замість того щоб прямо це пояснювати.
Elden Ring — одна з їхніх менш “каральних” ігор, до того ж із величезним відкритим світом — побудована за тим самим принципом. Коли я вперше запустив цю гру, то взагалі пропустив туторіал, просто вийшов у Лімгрейв і вирішив кинути виклик Tree Sentinel.
Це такий мовчазний меседж від гри: ти ще не готовий, тобі потрібно стати сильнішим. Повернися, коли будеш підготовлений.
Одна з ключових дизайнерських ідей S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl — повна відсутність будь-яких дерев навичок. У цій серії їх ніколи й не було, адже головна концепція цього складного FPS-франчайзу завжди полягала в тому, що саме гравці мають навчитися виживати та пересуватися небезпечною Зоною, не помираючи.
Це похмуре поєднання виживання й доволі реалістичних елементів шутера від першої особи, де ти береш на себе роль Скіфа — сталкера, який мандрує Зоною. Хоча на початку гри тебе знайомлять із базовими речами — керуванням, використанням бинтів і аптечок — у S.T.A.L.K.E.R. 2 є ще безліч механік і нюансів, які ніхто прямо не пояснює. Їх доводиться опановувати через помилки та експерименти, досліджуючи Зону.
